Наші життя є індивідуальними. Часто саме маленькі збіги обставин визначають напрямок кожного життєвого шляху. У ретроспективі їх зазвичай важко зрозуміти чи реконструювати. Але час від часу трапляються й великі події, які залишають свій слід у колективній пам'яті суспільства. Це події, про які навіть через десятиліття можна сказати, де ти був у той момент, коли дізнався про них. Такий досвід формує нас і має особливий вплив на перебіг нашого життя.
Без сумніву, 3 жовтня 1990 року - День німецької єдності - був одним із таких днів. День, який раптово багато чого змінив і вплинув на мільйони біографій. На початку листопада 1989 року кордони все ще були закриті, і мало хто очікував такого швидкого відкриття кордонів і подальшого возз'єднання.
Дещо іронічно, що кордони довелося знову закрити на 30-му році об'єднання Німеччини. Тож покоління, яке виросло з відчуттям свободи та відкритих кордонів, зараз відчуває, що таке закриття кордонів та обмеження свободи пересування, іноді навіть у межах власної країни.
За останні 30 років багато чого змінилося. Молодь може навчатися за кордоном, ми можемо подорожувати по всьому світу, в Європі здебільшого без прикордонного контролю. Світ відкритий для нас. Ми можемо пізнавати і цінувати країни, людей та інші культури. Особисті свободи є набагато більш вираженими, ніж це було раніше. Сьогодні нікому не прийде в голову радити мені не вивчати право через мою близькість до Заходу.
Величезна швидкість, з якою відбулося об'єднання двох держав, також свідчить про те, наскільки великим було прагнення до змін. Озираючись назад, можна запитати, чи не варто було взяти на це трохи більше часу.
Зрештою, у період після 3 жовтня 1990 року був і негативний бік: компанії, які ліквідовувалися з рекордною швидкістю, резюме, які, здавалося, нічого не варті, зарплати і пенсії, які й досі залишаються нерівними. Це давало і дає багатьом людям відчуття, що вони нічого не варті.
Але це не ми. Ніхто з нас не такий!
Наш особливий життєвий досвід зробив нас дуже чутливими до несправедливості, солідарності та єдності, якими в невеликих масштабах жили в часи до падіння Берлінського муру. І незважаючи на всі екологічні гріхи, які мали місце в НДР, люди переробляли та використовували відходи задовго до того, як питання сталого розвитку стало, по праву, головною проблемою нашого часу.
Не все було красивіше, вище, далі, краще і швидше, але в багатьох сім'ях життя характеризувалося мисленням, в якому велике щастя можна було знайти і в дрібницях.
Не обов'язково найгірше ставлення до життя. І так само, як не все було погано в НДР, так само не все було добре чи погано за останні 30 років. Давайте сьогодні згадаємо, чого ми досягли за останні 30 років. Коли я згадую Рюдерсдорф у 1990 році, очевидно, що тут багато чого змінилося на краще. Ми всі можемо цим пишатися.
Сьогодні ми живемо в країні, де переважній більшості з нас добре живеться. В якій кожен може висловити свою думку, в якій ми беремо участь у здоровій конкуренції за стійкі ідеї та обмінюємося думками через проекти та форуми.
Безумовно, ми завжди можемо вдосконалюватися і в цій сфері, тому я хотів би заохотити вас: Беріть участь у громадському житті! Висловлюйте свою думку. Не лише про те, що вас турбує, але й про те, як ми можемо зробити це краще разом. І не забуваймо проявляти солідарність один з одним. Давайте також толерантно відкриємо наші обійми тим, у кого не все гаразд, і тим, хто відчуває себе тут у безпеці і хоче жити з нами.
Приємного дня і давайте дивитись у майбутнє з оптимізмом.
Сабіне Льозер Мер